placeid.com.ua

Про те, що Євробачення – “это такой спортивный геополитический конкурс с музыкальным уклоном“, наче, ніхто не сперечається. Конкурс має менше спільного з культурою та навіть поп-культурою, ніж зі своєрідною іміджевою картографією Європи. З розширенням кордонів Європи Євробачення стало скоріше ареною для самоствердження “нових” європейців, які значно більш вмотивовані щось довести світові, ніж “старі”. “Стара” Європа на потуги сусідів дивиться радше поблажливо, ніж зневажливо, якщо взагалі дивиться. Принаймні, саме з Євробачення вони можуть для себе вперше відкрити – не музику, звісно, - а країну, наприклад, побачити “живу” Албанію чи Молдову. Після 2000 р. жодна західноєвропейська країна у конкурсі не перемагала, окрім Фінляндії та Норвегії - з півночі та Греції - з півдня. Беззаперечні музикальні лідери Європи – Великобританія, Франція та Італія - інтерес втратили ще десь з кінця 1970-тих, а Італія з 1997р. черговий раз взагалі вийшла з конкурсу. 

читати повністю »

Заголовки новин про витівку шведів з гурту Grotesco, які хотіли на Євробаченні в Москві проспівати “До свиданья, Путин”, різняться залежно від країни, ступеню русофілії чи русофобії та …почуття гумору редакції.  Від “Шведы отомстили россиянам за Грузию” (”Газета по-киевски”) та “Путин стал музой “Евровидения” (”Парк культуры”) до “Шведская группа хотела поиздеваться над Россией на “Евровидении” (”Правда.Ру”)  та “Шведские клоуны «переплюнули» грузинских фриков” (”Русский обозреватель”).

Що вражає - серйозне обурення російського істеблішменту з офіційною заявою від російського посольства в Швеції:

“Мы не комментируем эксцентричные выходки лунатиков, чьей русофобии место в психиатрической больнице, а не на сцене”.

…не особливо дипломатично. Набагато цікавіше про культурний образ сучасної Росії та державну пропаганду - редактор відділу культури журналу «Огонек» Андрєй Архангельський у газеті «Взгляд» від сьогодні.

читати повністю »