placeid.com.ua

Сьогодні світ святкує Ніч Роберта Бернса - з віскі та хаггіс (шотландською домашньою ковбасою з потрухами). Сила традиції вже більше 200 років збирає цього вечора за столом шотландців, а сила бренду Scotland залучає до свята всіх, хто ніколи навіть не читав шотландського барда. Як кажуть про себе самі шотландці, навіщо пропускати нагоду для гарної вечірки? А маркетологи Шотландії не пропускають нагоди черговий раз нагадати про себе світові. читати повністю »

Команда PlaceID стала партнером Британської ради в Україні у реалізації проекту Креативні міста (Creative Cities), а саме – молодіжного архітектурного конкурсу на найкращу концепцію облаштування та святкового оформлення Троїцької площі перед НСК «Олімпійський» в Києві. Під гаслом «Прийди на фінал Євро-2012 на площу, облаштовану за твоїм проектом!» організатори конкурсу - Британська Рада в Україні та Київська організація Національної Спілки архітекторів України – запрошують молодь долучитися до міського планування. читати повністю »

Сьогодні Німеччина святкує 20-ті роковини падіння Берлінського муру. Вражає не стільки масштаб, скільки бездоганний стиль та фаховий рівень проекту. Сучасно, розумно, цікаво, різноманітно та дуже user-friendly. Явно щось більше за концерт на Майдані…

Берлінський мур, а точніше, його відсутність, – одне з найбільш символічних місць у світі. Це той випадок, коли landmark скоріше означає історичну віху, ніж історичну пам’ятку-споруду, адже споруди як такої майже нема. Культурний та туристичний experience Берлінського муру як раз і полягає в тому, щоб спостерігати та переживати те, чого зараз нема у прямому та переносному сенсі. Нема муру – нема поділу Німеччини, нема радянського блоку, нема холодної війни. Цей прямий асоціативний ланцюжок дає грунт для безлічі культурницьких проектів, якими цей рік живе Німеччина. Кульмінація – сьогодні, 9 листопада 2009 р. Огляд заходів у форматі “кращої практики” - нижче.

читати повністю »

Про те, що Євробачення – “это такой спортивный геополитический конкурс с музыкальным уклоном“, наче, ніхто не сперечається. Конкурс має менше спільного з культурою та навіть поп-культурою, ніж зі своєрідною іміджевою картографією Європи. З розширенням кордонів Європи Євробачення стало скоріше ареною для самоствердження “нових” європейців, які значно більш вмотивовані щось довести світові, ніж “старі”. “Стара” Європа на потуги сусідів дивиться радше поблажливо, ніж зневажливо, якщо взагалі дивиться. Принаймні, саме з Євробачення вони можуть для себе вперше відкрити – не музику, звісно, - а країну, наприклад, побачити “живу” Албанію чи Молдову. Після 2000 р. жодна західноєвропейська країна у конкурсі не перемагала, окрім Фінляндії та Норвегії - з півночі та Греції - з півдня. Беззаперечні музикальні лідери Європи – Великобританія, Франція та Італія - інтерес втратили ще десь з кінця 1970-тих, а Італія з 1997р. черговий раз взагалі вийшла з конкурсу. 

читати повністю »

Питанням іміджу України у світі переймаються навіть наймолодші українці, щоправда - найрозумніші. Найкращі юні читачі з усіх куточків України, зібравшись у Львові на “Форум видавців - дітям”, спитали Романа Віктюка, який завітав на нагородження, чому в України однобічний імідж:

«Чому за кордоном знають Україну лише по Чорнобилю та, максимум, по Помаранчевій революції? Чому не знають, наприклад, по виставах чи книгах?»

Визначний режисер так розчулився від питання, що навіть зняв свої легендарні темні окуляри та витяг юного допитливого розумника на сцену. 

«Це тому, що дорослі завжди кажуть світові «ні», а діти – завжди тільки «так», - відповів пан Віктюк своїм улюбленим філософським пасажем. 

читати повністю »

Писемність, освіченість та начитаність колись вважалися іміджевими характеристиками громадян СРСР. Бідні, горді та з книжками: задрипана хрущовка, “пляшка кефіру, пів-батону”, шафи книг та підписних “иностранок” - такий поетичний портрет радянського інтелігента з ще не далекого минулого. Рівень писемності, кількість бібліотек та наклади книжок – за цими показниками ми були майже “впереди планеты всей”. Інше питання – купи агітпропівської макулатури, жорстка цензура, брак якісної сучасної іноземної літератури, явище самвидаву та ін..

У ті історичні часи, коли не було Петрівки та Амазону, читати було модно. Тепер читати немодно. Є ТБ-жвачка для дорослих, мультимедіа – для молоді та кіберігри - для дітей. Питання не стільки в носіях інформації – паперових чи електронних, а у її формі – вербальній чи аудіовізуальній. Тобто, текст змагається з динамічною картинкою і програє. Це окрема актуальна тема, але зараз не про це. Питання для нас – чи може Україна себе позиціонувати як читаюча й освічена нація? - Наразі навряд чи. Чи зможе колись? - Точно ні, якщо ситуація з нечитанням у нас не зміниться.

Не перший рік на проблемі наголошує Олександра Коваль, Президент “Форуму видаців”. Одразу 2 її грунтовних матеріали у “Дзеркалі тижня” та “Дні” за перший тиждень квітня сигналізують - проблема загострюється. І це точно напряму стосується іміджу та конкурентноздатності України на глобальному ринку. 

читати повністю »

Європейське турне Обами вже встигли назвати кроком з ребрендингу США у світі. Його візит до Туреччини описують у термінах імідж, бренд, стереотип та сприйняття більше, ніж у термінах  Ірак, курди чи НАТО. “Обама в’їжджає у стару Європу з новим іміджем США”, “Обама захищає імідж США перед молодими турками”, “Обама просить світ дивитися повз стереотипи США” - такі заголовки - паростки “перезавантаження” глобального бренду Америка. 

Не диво, адже такий тон задав сам Обама. Як вербально – “…від вас залежить, будувати нові мости чи нові стіни”, так і невербально – стоячи босоніж у Блакитній Мечеті чи спілкуючись зі студентами під склепінням мусульманської пам’ятки архітектури. Повага до відмінностей - расових, культурних, релігійних, соціальних, вікових тощо - “торгова марка” Обами. Наприклад, турецьким студентам Обама пообіцяв завершити свою доповідь до початку намазу - мусульманського богослужіння. 

Діалог, відкритість, співпраця - мантри нового Президента США, здається, працюють. Принаймні, для корекції міжнародного іміджу Америки. 

Фото Charles Dharapak/AP

читати повністю »

Сьогодні 200-річчя Гоголя. Отже, знов про символи країни. І вже не так принципово, хто «привласнив» Гоголя – Україна чи Росія, а важливо, хто це робить професійніше та аполітичніше.
І що б не казав Андрєй Архангельський про доморощеність російської культурної пропаганди, але визнаємо -  в Росії сьогодні, 1 квітня, Гоголь звучить гучніше, ніж в Україні. Хоча й істерик через «українізацію» письменника там теж більше.

Не тільки сьогодні, а й упродовж всього року Україна мала б унікальну нагоду нагадувати про себе світу - 2009 оголошений ЮНЕСКО роком Гоголя. Що ми зробили, чого не зробили та що робить Росія – у пості нижче.

читати повністю »

Заголовки новин про витівку шведів з гурту Grotesco, які хотіли на Євробаченні в Москві проспівати “До свиданья, Путин”, різняться залежно від країни, ступеню русофілії чи русофобії та …почуття гумору редакції.  Від “Шведы отомстили россиянам за Грузию” (”Газета по-киевски”) та “Путин стал музой “Евровидения” (”Парк культуры”) до “Шведская группа хотела поиздеваться над Россией на “Евровидении” (”Правда.Ру”)  та “Шведские клоуны «переплюнули» грузинских фриков” (”Русский обозреватель”).

Що вражає - серйозне обурення російського істеблішменту з офіційною заявою від російського посольства в Швеції:

“Мы не комментируем эксцентричные выходки лунатиков, чьей русофобии место в психиатрической больнице, а не на сцене”.

…не особливо дипломатично. Набагато цікавіше про культурний образ сучасної Росії та державну пропаганду - редактор відділу культури журналу «Огонек» Андрєй Архангельський у газеті «Взгляд» від сьогодні.

читати повністю »

Учора Всесвітня боксерська рада (WBC) визнала Віталія Кличка найкращим боксером в історії надважкої ваги. Схоже, що найвідоміший у світі українець може претендувати на роль сучасного символу країни. Нагадаємо, що брати Кличко вже не раз згадувались як сучасні неформальні символи України для масової свідомості як самих українців, так і іноземців. 

З цікавих художніх інтерпретацій – минулорічний проект у ЦСМ при Могилянці. Тоді всесвітньовідомих боксерів та Тараса Шевченка у якості символів України вибрали українські художники з графіті – жанру «міської підсвідомості» - для міжнародного артівського проекту. Згідно задуму, митці з п’яти країн колишньої Австро-Угорської імперії (Австрія, Польща, Словаччина, Угорщина та Україна) пропонували свої версії бачення східноєвропейського простору та осмислювали роль політичних символів у сучасному житті. Детальніше про це – у статті «Галичина и мокрая футболка» Сергія Сємьонова, «Эксперт Украина»/ №12 2008.