placeid.com.ua

Цими днями триває 30-денний веб-марафон «30 днів Афганістаном» (30 Days Through Afghanistan) – цікавий приклад публічної дипломатії у стилі web2.0. Подорож Афганістаном у режимі реального часу очима двох натівських вояк – як ви розумієте, не туристичне промо. Хлопці надають симпатичного людського обличчя абстрактним та далеким військово-політичним операціям, з характерним американським патріотизмом та місіонерством. Розмірковування на теми Талібану та демократії і репортажі «з полів» заправлені бурхливими емоціями родичів та дівчат, що скучать за своїми героями у затишних євроатлантичних домівках.

читати повністю »

Про те, що Євробачення – “это такой спортивный геополитический конкурс с музыкальным уклоном“, наче, ніхто не сперечається. Конкурс має менше спільного з культурою та навіть поп-культурою, ніж зі своєрідною іміджевою картографією Європи. З розширенням кордонів Європи Євробачення стало скоріше ареною для самоствердження “нових” європейців, які значно більш вмотивовані щось довести світові, ніж “старі”. “Стара” Європа на потуги сусідів дивиться радше поблажливо, ніж зневажливо, якщо взагалі дивиться. Принаймні, саме з Євробачення вони можуть для себе вперше відкрити – не музику, звісно, - а країну, наприклад, побачити “живу” Албанію чи Молдову. Після 2000 р. жодна західноєвропейська країна у конкурсі не перемагала, окрім Фінляндії та Норвегії - з півночі та Греції - з півдня. Беззаперечні музикальні лідери Європи – Великобританія, Франція та Італія - інтерес втратили ще десь з кінця 1970-тих, а Італія з 1997р. черговий раз взагалі вийшла з конкурсу. 

читати повністю »

Європейське турне Обами вже встигли назвати кроком з ребрендингу США у світі. Його візит до Туреччини описують у термінах імідж, бренд, стереотип та сприйняття більше, ніж у термінах  Ірак, курди чи НАТО. “Обама в’їжджає у стару Європу з новим іміджем США”, “Обама захищає імідж США перед молодими турками”, “Обама просить світ дивитися повз стереотипи США” - такі заголовки - паростки “перезавантаження” глобального бренду Америка. 

Не диво, адже такий тон задав сам Обама. Як вербально – “…від вас залежить, будувати нові мости чи нові стіни”, так і невербально – стоячи босоніж у Блакитній Мечеті чи спілкуючись зі студентами під склепінням мусульманської пам’ятки архітектури. Повага до відмінностей - расових, культурних, релігійних, соціальних, вікових тощо - “торгова марка” Обами. Наприклад, турецьким студентам Обама пообіцяв завершити свою доповідь до початку намазу - мусульманського богослужіння. 

Діалог, відкритість, співпраця - мантри нового Президента США, здається, працюють. Принаймні, для корекції міжнародного іміджу Америки. 

Фото Charles Dharapak/AP

читати повністю »

Заголовки новин про витівку шведів з гурту Grotesco, які хотіли на Євробаченні в Москві проспівати “До свиданья, Путин”, різняться залежно від країни, ступеню русофілії чи русофобії та …почуття гумору редакції.  Від “Шведы отомстили россиянам за Грузию” (”Газета по-киевски”) та “Путин стал музой “Евровидения” (”Парк культуры”) до “Шведская группа хотела поиздеваться над Россией на “Евровидении” (”Правда.Ру”)  та “Шведские клоуны «переплюнули» грузинских фриков” (”Русский обозреватель”).

Що вражає - серйозне обурення російського істеблішменту з офіційною заявою від російського посольства в Швеції:

“Мы не комментируем эксцентричные выходки лунатиков, чьей русофобии место в психиатрической больнице, а не на сцене”.

…не особливо дипломатично. Набагато цікавіше про культурний образ сучасної Росії та державну пропаганду - редактор відділу культури журналу «Огонек» Андрєй Архангельський у газеті «Взгляд» від сьогодні.

читати повністю »

Учора Всесвітня боксерська рада (WBC) визнала Віталія Кличка найкращим боксером в історії надважкої ваги. Схоже, що найвідоміший у світі українець може претендувати на роль сучасного символу країни. Нагадаємо, що брати Кличко вже не раз згадувались як сучасні неформальні символи України для масової свідомості як самих українців, так і іноземців. 

З цікавих художніх інтерпретацій – минулорічний проект у ЦСМ при Могилянці. Тоді всесвітньовідомих боксерів та Тараса Шевченка у якості символів України вибрали українські художники з графіті – жанру «міської підсвідомості» - для міжнародного артівського проекту. Згідно задуму, митці з п’яти країн колишньої Австро-Угорської імперії (Австрія, Польща, Словаччина, Угорщина та Україна) пропонували свої версії бачення східноєвропейського простору та осмислювали роль політичних символів у сучасному житті. Детальніше про це – у статті «Галичина и мокрая футболка» Сергія Сємьонова, «Эксперт Украина»/ №12 2008.

Стаття в The Economist від 12.03 про паранойю східноєвропейців, які вбачають у своїх сьогоднішніх бідах змову Заходу, цікава не сама по собі, а коментарями читачів. Наприклад,

Мені починає подобатись ця криза. Словаки приїздять в Угорщину за їжею, одягом, машинами та пальним. Австрійці приїздять лікувати зуби, скупляти за безцінь автівки та відвідувати борделі, які знизили тарифи. Усі вони залишають тут сукупно біля 100 млн. євро на місяць – непогана ін’єкція для нашої ослабленої економіки. Ми любимо вас, євро-люди. Привозьте сюди ваші погані зуби, ваші ненаситні бажання та ваші євро! Це краще, ніж вигадувати конспірологічні теорії. Хай живе ринок! Хай живе транскордонна торгівля! (Коментар tyros)

читати повністю »

Політична карта світу - об’єкт чарівний та привабливий. Починають її вивчати у школі - розмальовувати “контурну карту” та здавати знання столиць та країн біля дошки з указкою. У багатьох - політична карта світу прикрашала стіну кімнати, чи форзаци щоденників.

Але те, з чим асоціюється країна у звичайних людей - не завжди її політичний устрій чи форма правління, а просто найсвіжіша новина щодо країни, яка сколихнула інформаційний простір.

Така нова карта європейської частини світу з’явилась в мережі. На ній вся правда: Україна - грабіжники газу, Росія - параноїдальна нафтова імперія… на інші можна поглянути під катом.

читати повністю »