Цими днями триває 30-денний веб-марафон «30 днів Афганістаном» (30 Days Through Afghanistan) – цікавий приклад публічної дипломатії у стилі web2.0. Подорож Афганістаном у режимі реального часу очима двох натівських вояк – як ви розумієте, не туристичне промо. Хлопці надають симпатичного людського обличчя абстрактним та далеким військово-політичним операціям, з характерним американським патріотизмом та місіонерством. Розмірковування на теми Талібану та демократії і репортажі «з полів» заправлені бурхливими емоціями родичів та дівчат, що скучать за своїми героями у затишних євроатлантичних домівках.
Тема останнього The Economist – багатії. Їх стає менше, а разом з ними тускніють і де-люкс території: міста, курорти, готелі. Уперше з 1920-х років почав скорочуватися розрив між багатими та бідними на планеті, а Монако і Лас-Вегас вже не так раді своєму іміджу розкоші та гедонізму.
Економіка, яка трималася на витратах найзаможніших, - у зоні турбулентності, і з “Річістану” багато хто повертається додому:
“Це був світ, де заможні могли народжуватися у Франції, працювати в Лондоні, зберігати гроші в Швейцарії та мати штаб-квартиру на Кайманських островах. Здавалося, такі люди живуть в якійсь іншій країні, ніж решта людей. За висловом письменника Роберта Франка, це – країна “Richistan” (від англ. rich – багатий)”.
Мартін Мюррей, старший корпоративний представник Громадської служби Нью-Хемпшира, зрозумів, що у порівнянні з роботою гарячої телефонної лінії, постійним поновленням веб-сайту та прес-конференціями, найбільш ефективним каналом була комунікація з громадськістю напряму – методом швидкісних повідомлень–твітів довжиною в 140 символів.
Весь Західний світ тільки і говорить про зловживання топ-менеджментом персональними витратами за рахунок компаній. Розкішні готелі, ресторани, казино, гольф і спа-комплекси – неповний перелік табуйованих у часи кризи «корпоративних» витрат, особливо для компаній-отримувачів державної допомоги. Страждають не тільки сектори туризму, транспорту та гостинності, але й цілі міста та території(Лас-Вегас, Південна Каліфорнія та ін.).
Іронізуючи над гарячою темою використання приватних літаків (private jets) топ-менеджерами, американські бюджетні авіалінії Jet Blue запустили серію актуальних рекламних роликів. Влучили у яблучко…
Want to lose one million more jobs? Just keep talking. - Так звучить слоган рекламної кампанії на захист індустрії туризму та гостинності в США.
Там продовжується боротьба галузі за виживання. Цікаво, що боротьба точиться не з фінансово-економічною кризою, а з кризою …іміджу самої індустрії. Бізнес-подорожі через необачні метафори уряду та Президента США стали символом марнотратства та розпусти, а скасування компаніями ледь не усіх корпоративних подій та відряджень стало ознакою хорошого бізнес-тону.
Вашингтон має не тільки забезпечити транш МВФ, але й стимулювати політичну єдність і відповідальність політиків у Києві. Усі гроші МВФ у світі їх не врятують, якщо вони самі не домовляться, як дати собі раду.