placeid.com.ua

Писемність, освіченість та начитаність колись вважалися іміджевими характеристиками громадян СРСР. Бідні, горді та з книжками: задрипана хрущовка, “пляшка кефіру, пів-батону”, шафи книг та підписних “иностранок” - такий поетичний портрет радянського інтелігента з ще не далекого минулого. Рівень писемності, кількість бібліотек та наклади книжок – за цими показниками ми були майже “впереди планеты всей”. Інше питання – купи агітпропівської макулатури, жорстка цензура, брак якісної сучасної іноземної літератури, явище самвидаву та ін..

У ті історичні часи, коли не було Петрівки та Амазону, читати було модно. Тепер читати немодно. Є ТБ-жвачка для дорослих, мультимедіа – для молоді та кіберігри - для дітей. Питання не стільки в носіях інформації – паперових чи електронних, а у її формі – вербальній чи аудіовізуальній. Тобто, текст змагається з динамічною картинкою і програє. Це окрема актуальна тема, але зараз не про це. Питання для нас – чи може Україна себе позиціонувати як читаюча й освічена нація? - Наразі навряд чи. Чи зможе колись? - Точно ні, якщо ситуація з нечитанням у нас не зміниться.

Не перший рік на проблемі наголошує Олександра Коваль, Президент “Форуму видаців”. Одразу 2 її грунтовних матеріали у “Дзеркалі тижня” та “Дні” за перший тиждень квітня сигналізують - проблема загострюється. І це точно напряму стосується іміджу та конкурентноздатності України на глобальному ринку. 

Зв’язок між читанням та освіченістю не підлягає сумніву. Інший зв’язок – між читанням та здатністю до критичного аналізу, можливо, менш очевидний, але не менш важливий. 

“Не маючи навиків постійного читання та опрацювання великих масивів текстової інформації, людина втрачає навик критичного аналізу, стає більш піддатливою до обману й маніпуляцій, не вміє їм протистояти. Що стосується професійної діяльності, то конкурентність фахівця на глобальному ринку праці також безпосередньо пов’язана з його вмінням швидко знаходити й аналізувати інформацію, приймати правильні та виважені рішення, а це вміння здобувається разом із навиком постійного читання”./ “Читати зараз”,  Дзеркало тижня 

Освіта і критичне мислення – два стовпи професійності людини як фахівця та зрілості як громадянина.

Саме тому країни, які опікуються якістю своїх майбутніх трудових ресурсів, беруть участь в дослідженні Організації Економічного Співробітництва та Розвитку – Програмі міжнародної оцінки школярів (Programme for International Student Assessment, PISA). Дослідження проводяться кожні три роки, у 2006 р. у них взяли участь 57 країн, а на 2009р. зголосилися вже 62 країни світу. Серед учасників – як розвинені країни (США, Японія, Великобританія, Франція та ін.. ), так і ті, що розвиваються (від Прибалтики, Росії та інших країн СНД до Польщі, Туреччини, Мексики та ін). У списку – майже всі сусіди України, як в прямому, та і в переносному сенсі – країни, близькі до нас географічно, культурно та, найголовніше, - з точки зору стану суспільного розвитку та викликів сьогодення. Але чому нема України? Нам нецікава незалежна міжнародна оцінка рівня освіти наших молодих громадян? Ми боїмося результатів чи просто вважаємо, що на глобальний ринок праці ми і так потрапимо – гастарбайтерами та нелегалами?

Це все до питання читання.

Росія, після своєї “двійки” (йдеться про достатньо низькі показники у загальному рейтингу) одразу запровадила національну програму підтримки читання. Такі програми діють у багатьох країнах – від Великобританії та Сінгапуру до Польщі та Болгарії.  

“У багатьох країнах світу діють національні (федеральні, регіональні) програми підтримки читання. Серед них є країни, що очолюють світові рей тинги за більшістю економічних і соціальних показників: Велика Британія, США, Німеччина, Канада, Фран ція, Скандинавські країни, Південна Корея, Австралія, Сінгапур. Але до цьо го кола входять також Польща, Болгарія, країни Балтії і, що особливо показово, — Росія, Китай, Індія, Казахстан, деякі країни Африки. Хоч зрозуміло, що головна проблема Індії та Африки — подолання неписьменності, проте запровадження програм підтримки читання в Росії, Казахстані, Болгарії і Польщі мало б трохи підштовхнути українців, бо інакше ми ризикуємо відстати навіть від африкан ських країн. Ні, не за кількістю універ ситетів, тут ми якраз попереду, а за рів нем «культурної компетентності» — ще один термін новітніх часів, яким виз начається рівень адаптованості людини до викликів сьогодення, її вміння орієнтуватися в інформаційному потоці, отримувати з нього правдиву і корисну інформацію та правильно використовувати її у своїй діяльності”. / “Читати зараз”,  Дзеркало тижня 

Читайте далі про проблематику у статтях в “Дзеркалі тижня” та “Дні” і на сайті “Форуму видавців”  та не забудьте відвідати “Форум видавців - дітям” 7-9 травня у Львові…