0Країна Гавареччина
За кілька кілометрів від цивілізації є село. Хоча навіть селом його досить важко назвати. Тут немає сільради, школи, церкви, магазину, цвинтаря. Навколо ліс, а попереду, де він розступається, теж нічого схожого на поселення. Покинуті хати, окремі уже руйнуються. А «живих» — не більше тридцяти… Скільки часу потрібно, щоб населений пункт зник із карти, розчинився у густому лісі та високій траві?
Фото М.Семенченко, А.Полуденко
Легенда: Колись в містечку Білий Камінь (Львівська область) жили майстри чорної кераміки. Щодня з гончарських печей курився чорний-чорний дим — і, мабуть, Білий Камінь потроху ставав не надто й білим… В усякому разі місцева пані Тереза, власниця містечка, «депортувала» гончарів у ліс. Самим їм і доручила розвідати, де у навколишніх лісах є найкраще для поселення місце, і там дозволила оселитися.Так понад три століття тому виникло гончарське село. Щоб підкреслити, чиєю власністю є село, назвали його на польський манер Терещизною. А потім — на честь її ж доньки Ґави — Гаваречизною. Але гончарі перейменували цю назву українською. От і вийшло — наче назва країни — Гавареччина.
Реальність: У 30-ті роки у цьому невеличкому селі було до шістдесяти гончарів. Тоді уся львівська інтелігенція захоплювалася гаварецькою керамікою. Мода на гаварецький посуд послужила тут добру службу: колись вибоїсту грунтову дорогу до Гавареччини засипали щебенем. Але до асфальту діло не дійшло… От і не захотіло благополуччя разом з добробутом йти до цього села.
Фото М.Семенченко, А.Полуденко
Колись у Гавареччині було 70 печей. Старожили пригадують: коли в них випалювали кераміку, над містом стояла чорна хмара. Тепер у Гавареччині три печі. Саме в них гаварецька кераміка набуває фірмового чорного кольору вже під час випалювання, коли печі засипають землею. За горщиками час від часу туристи навідуються, чи реалізатори з Києва.
У гавареччан своя арифметика. Якщо спитати, скільки тепер тут гончарів, скажуть: є три. Хоча в подальшій розмові з’ясується, що є ще один, але він робить глечики тільки взимку, та ще один, але він теж не рахується, бо прийшов із сусіднього села, а не гаварецький.
Проблема: треба відкрити школу гончарів, щоб було де дітей навчати. Але якщо майстрів хоч трохи, але залишилось, то дітей в селі взагалі немає…
Коментарів поки що немає.
підписатися на RSS коментарів