placeid.com.ua

Своїм баченням міжнародного іміджу України з placeid поділився Перший Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Володимир Станіславович Огризко.

ДОВІДКА

Володимир Станіславович Огризко - Перший Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Міністр Закордонних Справ України (18.12.2007-03.03.2009), Голова Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Представник України у Виконавчій раді ЮНЕСКО, Надзвичайний і Повноважний Посол, Кандидат історичних наук

placeid: Основна тема, яка нас цікавить, – це імідж України. Ви з цим стикалися безпосередньо протягом Вашої кар’єри. Отже, перше питання - які чинники впливають на імідж нашої держави за кордоном: економічні, культурні, які з них домінують?

В.С.Огризко: Ви знаєте, тут я б говорив про дві складові цього питання: зовнішню і внутрішню. Якщо ми хочемо уявити собі, що таке імідж країни «Х», то ми повинні аналізувати саме ці чинники. Так от, перше – це внутрішня стабільність, друге – зовнішня визначеність. Саме вони, на мою особисту думку як не тільки теоретика, а й практика, є ключовими для того, щоб зрозуміти, яким є імідж тієї чи іншої країни в світі.

Давайте тепер подивимось на те, що таке внутрішня стабільність. Тут я не претендую на узагальнення і глобальні висновки і говоритиму з точки зору більше практичної, ніж теоретичної, бо в товстих книжках, які Ви вивчали, написано дуже багато розумних і не дуже речей.

Насамперед, внутрішня стабільність – це збалансована політична система, яка здатна до свого демократичного саморозвитку і у такий спосіб є ефективною. Інший елемент – успішна економічна політика, успішна економічна діяльність країни, яка у своєму підсумку дає певну систему соціальної гармонії. А взаємодія цих двох величин утворює інший важливий елемент, який сприяє позитивному сприйняттю такого суспільства і такої країни - це певний суспільний оптимізм. Він так само впливає на зовнішнє сприйняття країни.

Згадані три ключові внутрішні складові були б абсолютно неповними, якби ми не подумали про зовнішні чинники, адже імідж - це те, що ми намагаємось подати не на внутрішнє споживання, а назовні.

Так ось, тут ключовим елементом є здатність політичної еліти говорити назовні одним голосом. Це є головна і найважливіша передумова створення про країну позитивного враження за кордоном.

Інша частина зовнішнього комплексу факторів - вміння політичної еліти донести до зовнішнього світу потрібні сигнали. Це дуже важливий момент, тому що інколи відсутність такого вміння зводить нанівець все те, що вже зроблено. Наступний аспект - здатність протистояти інформаційним агресіям, які об’єктивно мають місце і які спрямовані на вирішення іншими членами світового співтовариства своїх власних задач.

Звичайно, для реалізації цього комплексу завдань необхідна наявність відповідного інструментарію, за допомогою якого, власне, і відбувається те, що ми називаємо створенням позитивного іміджу країни в світі.

Отже, комбінація усіх цих чинників і дасть нам можливість реально сказати, чи ми маємо шанси на успіх у даному випадку, чи ні.

А тепер давайте поміркуємо про це у прив’язці до наших конкретних реалій.

По-перше, якщо ми говоримо про внутрішній чинник, чи ми можемо бути задоволеними тим, що є сьогодні у нашій політичній системі? - Безумовно, ні. Тобто, це об’єктивно ставить жирний мінус в наших намаганнях себе позиціонувати в позитивному ракурсі за кордоном.

Подивіться, у нас було протягом останнього часу кілька невеличких прикладів, коли ми справді назовні говорили одним голосом, і тоді ситуація для України миттєво ставала позитивною. І навпаки, коли політичні сили були роз’єднані, і коли мова йшла про різні підходи до задекларованих, до законодавчо закріплених пріоритетів – таких як, скажімо, питання про НАТО, ми мали зовсім не ті результати, на які могли б, безумовно, розраховувати.

—————————————————————–

placeid: Уточніть, будь ласка, Ви говорили про приклад, коли представники нашої політичної системи говорили одним голосом назовні. Ви маєте на увазі який період часу?

В.С.Огризко: Маю на увазі один зовсім недавній приклад – позиція України з першого січня цього року по дев’ятнадцяте січня цього року. Ми були за крок до успіху. Однак саме того дня, 19 січня, ми отримали газову Цусіму, яка завдала непоправної шкоди як політичним, так і економічним інтересам нашої держави. Очевидно, що такі дії не можуть сприяти створенню позитивного іміджу країни.

Давайте подивимось тепер на економічний розвиток. Протягом останніх років у нас була хороша насичена економічна динаміка. Це, як на мене, мало досить таки серйозну позитивну складову в створенні нормального іміджу України.

Дивіться, після Помаранчевої революції в Україну надійшло майже тридцять мільярдів доларів іноземних інвестицій. Як результат, до цієї фінансової кризи соціальний настрій суспільства був позитивним. Я спілкуюся з людьми не тільки в урядових кабінетах і кулуарах, але й на вулицях, і скажу Вам відверто, що я чув такі фрази: «як прикро, тільки-но налагодилось усе - і на тобі, ця фінансова криза, яка все зупинила».

Тобто тут ми можемо говорити про подвійну тенденцію. З одного боку - позитив до кризи, з іншого боку - провальна економічна політика уряду після її початку. Як виявилося, до неї ніхто не готувався, немає менеджерів, які цю кризу можуть зупинити. Усе це зараз безумовно негативно впливає на імідж України.

Отже, тому ми маємо два мінуси – мінус в політичній складовій і мінус в економічній складовій, що дає нам оці зниження рейтингів Moody’s та інших. І як, знову-таки, наслідок – значне зниження соціального оптимізму в суспільстві, коли люди думають не про ті речі, які стимулюють їх позитивно і створюють відповідне зовнішнє сприйняття, а про те, щоб просто вижити і, як кажуть на Галичині, не «зійти на пси».

Тому можемо констатувати, що, на жаль, на даний момент через низку об’єктивних обставин, але й суб’єктивних – таких, зокрема, як непрофесійна та популістська економічна політика, ми знаходимось не в найкращій позиції для того, щоб позиціонувати себе назовні як успішну країну, як країну, яка притягує до себе якісь позитивні емоції.

Дуже важливою є й інша сторона – зовнішні аспекти, якими можна попробувати донести до світової громадськості той позитивний сигнал, який нам потрібен. На мою думку, тут потрібно лише дві умови: перше – чітке з’ясування, що і як нам потрібно подати, друге – фінансування цих проектів.

Ми вже говорили про інструментарій - він в принципі у нас присутній. МЗС виконувало, виконує і буде виконувати функції координатора цього процесу, хоча, безумовно, самотужки всі питання воно вирішити не зможе.

Є успішні приклади минулих років, коли ми чітко знали, чим ми хочемо займатися і планували свою роботу. Згадаймо, наприклад, тему Голодомору. За два останні роки – а я кажу це абсолютно серйозно і щиро - в світі питання голокосту і Голодомору вивели на один рівень. Сьогодні, якщо запитати людей, які, звісно, мають доступ до інформації, що таке Голодомор, то вони скажуть: «Так-так. Це український голокост».

Чому? - Тому, що був задіяний потужний механізм доведення цієї інформації до зовнішніх аудиторій і, що дуже важливо, було необхідне, хоч і невеличке, фінансування. Коли ж сьогодні уряд обрізав міністерству дві програми, які мали дати можливість посилити нашу роботу, дати більше інформації про те, що таке Україна, чим вона займається і таке інше, то як ми можемо зараз говорити про активність роботи по створенню позитивного іміджу? Це фантазія.

—————————————————————–

placeid: А як щодо здатності протистояти інформаційним атакам або негативним імпульсам?

В.С.Огризко: Ви знаєте, це тема, якою опікується в більшій мірі апарат Ради національної безпеки і оборони. Дуже важливою є його координуюча роль. Є, безумовно, відповідні пропозиції і розробки. Але, знову-таки, вони будуть лише красивими планами без належного фінансування.

—————————————————————–

placeid: Якщо Ви вже торкнулися функцій зовнішньополітичного відомства в цих питаннях, то можна про це детальніше? Зараз, на Вашу думку, МЗС виконує, або мало би виконувати, якби було належне фінансування, функції координатора цих процесів…

В.С.Огризко: Ви знаєте, я власне почав цю роботу і вона вже виведена на фінальну стадію - у міністерстві створено низку внутрішніх підрозділів, які якраз і опікуються як аналізом політичної інформації, що має відношення до створення позитивного іміджу, так і реалізацією того, що потрібно зробити. Але, знову-таки, виходячи з вкрай ганебного фінансового становища міністерства, сьогодні розраховувати на якийсь надто практичний результат не доводиться.

—————————————————————–

placeid: Тобто, на Вашу думку, ресурси організаційні, інтелектуальні є, і питання переважно в фінансуванні?

В.С.Огризко: Є механізми, є уже відпрацьовані методи роботи, є люди, які вже дечому навчилися в цій роботі. Є люди такі як Ви, які вже пройшли фахову підготовку, які вже орієнтуються не тільки, так би мовити, навпомацки, а мають до цього ще й глибоко теоретичний бекграунд, який дозволяє їм аналізувати проблеми системно, а потім прикладати свої знання до цілком конкретних речей, робити це практично і прагматично. Тобто з цієї точки зору у нас все нормально. Питання тільки в тому, щоб механізм працював. Але якщо в тебе є ідея, але ти не можеш її реалізувати…

От в мене на столі нещодавно з’явився один лист з докладеною до нього книжечкою. Йдеться про цікаву публіцистичну роботу про те, що таке НАТО. Ціна питання знаєте, яка? - Двадцять чотири тисячі гривень для того, щоб випустити книжечку. Звертаються за допомогою, щоб це організувати. Тобто є цікавий продукт, але немає двадцяти чотирьох тисяч гривень, щоб його реалізувати. Як це називається?..

—————————————————————–

placeid: Як ви тоді оцінюєте, хоча це стосується швидше внутрішньої аудиторії, ту інформаційну кампанію, яка була в Україні якраз щодо НАТО? Я припускаю, що фінансування під цю кампанію було, адже була рекламна складова, були бігборди по місту. Наскільки Ви вважаєте її успішною?

В.С.Огризко: Ви знаєте, вона тільки почалася і вона тільки зробила перші кроки. Було багато помилок, було багато речей, які я б назвав розвідкою на марші, тому, що ми цю роботу починали доволі швидко. Тоді ми власне започаткували оці перші практичні проекти, які ми всі змогли спостерігати на бордах, рекламі на телебаченні, рекламі на інших носіях і т.ін. Ми пройшли цю роботу в цілому нормально - без втрат, без скандалів, без фінансових проблем, тому що все це робилося абсолютно прозоро й відкрито. Ми зробили дуже важливий перший крок.

Але розумієте - це так, як спортсмен розбігається, хоче стрибнути, а тут йому раз – хтось гирю на ногу. Оця гиря – це відсутність елементарних коштів для того, щоб роботу продовжити. Зараз ми звертаємось до громадських організацій, до меценатів, але з точки зору державності – це повний абсурд.

—————————————————————–

placeid: Скажіть, будь ласка, але є думка, що фінансування - це дійсно дуже важливо в реалізації таких кампаній, однак передувати фінансуванню має якась цілісна концепція або іміджева стратегія України. Чи вона існує, на Вашу думку? Чи вона є публічною? Тобто, чи може з нею ознайомитись будь-яка людина?

В.С.Огризко: Знаєте, не так давно на Раді національної безпеки і оборони питання інформаційної безпеки держави розглядалось. Воно, на жаль, не є публічним, тому що надто велика кількість проблем за цим всім стоїть. Однак, те, що є в державі розуміння системності проблеми, - це факт. Те, що є в державі розуміння, яким чином це все робити, - це факт. Проте інструментарій, а головне - механізм належного фінансування цього інструментарію, на превеликий жаль, сьогодні відсутній.

Минулого року в МЗС ми мали на все про все приблизно тридцять мільйонів гривень, і ми розпочали дуже серйозні проекти: і по Європейському союзу, і по НАТО, і по просуванню іміджу України через CNN, через EURONEWS, через інші канали, і по Голодомору тощо. Але що таке шість мільйонів доларів на такі речі? Якщо б у якійсь західній піар-компанії про це дізналась, вони б дуже сильно і довго сміялись. Це дрібниці.

—————————————————————–

placeid: На Вашу думку, яка тоді має бути мінімальна планка, який рівень річного фінансування для масованої солідної кампанії, якої потребує Україна зараз?

В.С.Огризко: Ви знаєте, тут під кожну кампанію треба робити реальні розрахунки, бо це інакше тоді буде щось взяте зі стелі. У кожній кампанії, яку ми планували, ми чітко знали, які наші плани і де ми повинні ці плани реалізовувати. Скажімо, та ж сама система планування по Голодомору. Ми знали, що в нас будуть резолюції в ЮНЕСКО, в Раді Європи, в Парламентській асамблеї ОБСЄ, в Генеральній асамблеї ООН. Ми знали, які заходи ми будемо проводити по лінії парламентській, які - по лінії громадських організацій. Ми знали, які країни для нас є пріоритетними, і таке інше. Відповідно, під заходи програми ми і планували фінансування. Тобто сказати зараз, скільки потрібно, - це буде трохи абстрактно, тому що ця сума складається з сум конкретних проектів, які ми розробляємо на рік, виходячи з своїх власних можливостей і потреб. Тоді вона буде реалістичною.

—————————————————————–

placeid: Не можу втриматись від спокуси запитати Вас про інцидент, який в свій час був з оголошенням тендеру МЗС щодо розробки іміджевої стратегії нашої держави. Це був, якщо не помиляюсь, 2005 чи 2006 рік, коли тендер виграла нікому не відома Харківська компанія. В принципі зрозуміло, що були якісь зовнішні чинники, які призвели до того, що тендер був невдалий, але як можна запобігти виникненню таких ситуацій?

В.С.Огризко: Скажу Вам відверто, що, на щастя, в силу внутрішнього розподілу обов’язків – а я тоді був першим заступником міністра – не мав відношення до усіх цих речей, тому не дуже був посвячений в деталі проблем, які потім виникли. Хоча мені безумовно, як одному з тодішніх керівників міністерства, так само соромно, як і усім іншим, за те, що сталося. Мабуть, були зроблені певні кроки з боку вже колишніх заступників міністра, які можна кваліфікувати щонайменше неетичними. А результати, на жаль, справді не були позитивними. Тому я кажу з великим задоволенням, що ті гроші, які виділялися протягом минулого року, використані абсолютно прозоро. Тендери були проведені чесно і відкрито, і ми прозвітували перед усіма. Це гарний приклад того, що коли є серйозний контроль за використанням фінансів, то такі проблеми зникають. Зрештою, це питання менеджменту.

—————————————————————–

placeid: Дякую, буквально останнє питання. В яких кількісних або формальних показниках ми могли б судити про те, що є певне просування з іміджем України за кордоном? Я зараз маю на увазі різні рейтинги, публікації в ЗМІ тощо.

В.С.Огризко: Я б тут взяв в основному реакцію ЗМІ, як квінтесенцію всього того, що відбувається. В принципі ЗМІ пишуть про все: і про внутрішню політику, і про економічну ситуацію, і про зовнішньополітичні кроки. Тобто я б по цьому кумулятивному елементу аналізував би результативність нашої діяльності.

Не таємниця, що дуже багато політиків, партій намагаються надрукуватися в тій чи іншій серйозній газеті чи виданні, дати інтерв’ю тому чи іншому агентству, іншими словами - прагнуть бути почутими. Якщо про тебе пишуть і пишуть позитивно, то ця оцінка, яку країна чи якийсь суб’єкт, якась політична сила отримує у четвертої влади, і є успіхом. І навпаки.

Тут можна піти в деталі, збиватися на якісь окремі аспекти, але думаю, що вони, так чи інакше, є просто елементами цілої системи.

От візьміть приклад Росії: сформувала з України ворога? - Сформувала. І це виключно завдяки цілеспрямованій політиці, яка проводилась через всі можливі засоби масової інформації.

—————————————————————–

placeid: Дякую, це дуже схвальна оцінка для нашої галузі. То, на Вашу думку, PR грає не останню роль у формуванні іміджу будь-якої компанії чи країни?

В.С.Огризко: Ви знаєте, PR агентства сьогодні виконують дуже важливу суспільну роль, і мені здається, що тут ми просто ще, на жаль, тільки стаємо на шлях розвитку PR технологій у нормальному розумінні цього слова. Ми ще тільки повторюємо те, що в багатьох країнах вже стало нормою. Єдине що, скажу відверто, я би не говорив про якісь конкретні країни, які могли би бути для нас взірцем, а швидше про системи.

Є системи демократичні, які здатні реалізовувати ті чи інші завдання через технології, які притаманні демократичним суспільствам. І є інші країни – м’яко кажучи, недемократичні, - не хочу сказати «тоталітарні», хоча це буде точніше. Ці країни насправді маніпулюють суспільною свідомістю і у такий спосіб штучно створюють образи, яких насправді не існує.

Тому наш вибір може бути тільки демократичний, а от уже з демократичного кошика можна вибирати різні країни, які достатньо позитивно сприймаються назовні. Це може бути і Швейцарія, і Швеція, і Норвегія – тут дивитися треба з точки зору важливості того чи іншого елементу даний конкретний період часу.

—————————————————————–

placeid: А якщо все ж подивитися на наших найближчих західних сусідів – Польщу, Чехію – як ви охарактеризуєте прогрес у їхньому сприйнятті в світі?

В.С.Огризко: Вони просунулися з формуванням іміджу тому, що вони нарешті домоглися того, чого хотіли – стали членами ЄС і НАТО. І це максимально сприяло іміджу цих країн. Якби вони знаходилися в тій ополонці, в якій ми зараз знаходимось, - між тим і цим, коли незрозуміло, чи ти гребеш сьогодні наліво, а завтра - направо, то сприятливого іміджу ні в Польщі, ні в Чехії, ні в будь-якої іншої країни не було б. Сьогодні вони дуже реномовані й шановані члени цивілізованого клубу чи клубів європейських держав. І якщо хтось тільки попробує щось заподіяти ззовні, на захист стає велика група країн, при тому не останніх країн у цьому світі. Тому питання дуже просте. Нам просто треба швидше так само ставати частиною європейських демократичних структур. І матимемо супер-імідж.

placeid: Дуже дякую.

фото “Дзеркало тижня”