placeid.com.ua

Якщо б проводився конкурс на «найкращу обіцянку, яка ніколи не буде виконаною» - мерам міст довелося б битися за перше місце. Або поділити його між собою, хоча це мало ймовірно і менш схоже на правду. Деякі з них входять в історію «словоплетінням», інші – все ж таки запам’ятовуються своїми справами.

ТОП-9 мерів, які кардинально змінили життя своїх міст (за матеріалами газети The Village):

Мартін О'Меллі

Мартін О’Меллі, Балтимор - автор електронної комп’ютерної системи контролю влади

У перший рік роботи на посаді мера О’Меллі помітно вдосконалив систему збирання статистичних даних. Нова програма отримала назву CitiStat. Через неї можна було контролювати усі ключові інфраструктурні процеси в місті: роботу установ, виконання громадських робіт, питання оренди нерухомості, транспорт і поліцію. Одна комп’ютерна програма заощадила для міста 100 мільйонів доларів і зробила життя містян щасливішим. За статистикою, за час використання програми рівень прогулів в адміністрації зменшився удвічі, а понаднормові міських службовців - істотно скоротилися.

Жайме Лернер, Курітіба (Бразилія) - повністю переосмислив транспортні потоки міста

Жайме Лернер

Курітіба - це місто, в якому понад мільйона містян мають автомобілі. Рівень автомобілізації у Курітибі становить 625 автомобілів на 1 000 жителів, що майже удвічі більше, але у Курітібі немає системних заторів, а громадський транспорт працює, як годинник. Щоб місто не стало одним великим затором, Агаш заявив про необхідність будівництва метрополітену. Лернер відмовився від кільцевої системи автодоріг, розробивши свою систему розростання міста вздовж транспортних структурних осей. Одна така вісь - це центральна шестисмугова дорога зі смугами для громадського транспорту та місцем для паркування, а також дві бічні односторонні дороги з паркувальними смугами.

Кен Лівінгстон, Лондон - ввів платню за в’їзд до центру міста

Кен Лівінгстон

За вісім років роботи Кен Лівінгстон повністю змінив Лондон, почавши з одного із найбільш пам’ятних символів міста - двоповерхових автобусів. Він замінив застарілі моделі п’ятдесятих років на автобуси Bendy, а також змінив систему оплати проїзду, впровадивши автоматизовану систему оплати - з цього моменту картки на проїзд можна було купити навіть в Інтернеті, а водії звільнилися від обов’язку збору платежів. Крім цього, при Лівінгстоні на вулицях столиці з’явилися пріоритетні смуги для автобусів. Для зменшення заторів у центрі міста Лівінгстон запропонував перекрити його і ввести плату за проїзд.

Майкл Блумберг, Нью-Йорк - мер, у якого немає власного кабінету

Майкл Блумберг

Майкл Блумберг, ставши мером, в першу чергу пересів з кабінету у величезний, розділений перегородками офіс з підлеглими. За час свого правління Блумберг скоротив дефіцит міського бюджету до 6 мільярдів доларів, ввів заборону на куріння в громадських місцях, реформував систему освіти і створив єдину телефонну лінію скарг та пропозицій, на яку можна зателефонувати за номером 311. З приходом Блумберга по місту було прокладено більше 250 кілометрів велосипедних доріжок, з’явилася велика кількість автобусних ліній. Революційні зміни транспортної ситуації міста виявилися успішними - сьогодні населення користується переважно громадським транспортом, що робить Нью-Йорк найенергоефективнішим містом США.

Ох Се-Хун, Сеул - молодий дизайнер міста

Ох Се-Хун

У першу чергу Ох Се-Хун переконав міських службовців у важливості дизайну міста: був перебудований аеропорт Інчеон, з’явилися нові, технологічні станції метро, велодоріжки, автобуси переобладнали так, щоб вони ходити виключно на природному газі. Компанія HyundaiCard розробила автобусні зупинки, а бюро Woofer - нові вуличні вказівники. Все це призвело до того, що у 2010 році місто Сеул оголосили світовою столицею дизайну. Навесні 2010 року почалася кампанія Seoul Human Town. Це проект перебудови сучасних районів. Старі будинки, а іноді й цілі райони, вирішено було реконструювати. Завдяки цьому в районах з’явиться додаткове місце для зелені і тротуарів. Електричні дроти будуть прибрані під землю. Також в передмісті Сеула з’являться абсолютно нові райони.

Хейзел Маккалліон, Міссіссога - безсмертний мер Міссіссоги з 1978 року

Хейзел Маккалліон

Хейзел Маккалліон переобиралася на пост мера міста Міссіссога одинадцять разів, пропрацювавши 31 рік на почесній посаді міського голови. Зі збільшенням міста і зростанням населення, Хейзел вирішувала інфраструктурні проблеми: у 80-х роках ухвалила рішення про створення транзитних терміналів і торгових розважальних закладів на занедбаних фермерських землях. Нові дороги, такі, як шосе 403, що з’єднало Міссіссогу з маленькими містами і селами неподалік, дозволили розширити місто і обійтися без руйнувань. Основна ідея Хейзел полягає у тому, що місто має працювати, як бізнес. Тому Міссісога була врятована від міських боргів і дірок у бюджеті. Завдяки правильному розподілу грошей, громадяни Міссіссогі дванадцять років (1990-2001 рр.) жили без податку на майно.

Мохаммед Галібаф, Тегеран - в постійному протиріччі з президентом країни

Мохаммед Галібаф

Незважаючи на постійні суперечки з президентом Ірану, тегеранський мер Мохаммед Бакер Галібаф, зміг збільшити податкові надходження до міської скарбниці, реформувати поліцію і модернізувати місто. За кілька років правління, мер реформував державну службу, ввів 380 районних рад у місті і став залучати приватний капітал для розвитку інфраструктури. Він не боїться інвестувати бюджетні гроші в інновації у галузі громадського транспорту. Також його люблять за те, що на посаді мера він поєднує консерватизм і ісламський погляд, на речі, з розумінням необхідності реформ - Галібаф виступає проти суворої мусульманської форми одягу для жінок.

Джон Со, Мельбурн - кумир австалійської молоді

Джон Со

Джон Со швидко завоював любов молодого населення Мельбурна. Справа не тількиу тому, що на публічних виступах він говорив серйозні і важливі речі зі смішним акцентом, але й у проведенні головних після Олімпійських ігор спортивних змагань - Commonwealth Games, які привернули увагу молоді. На посаді мера Со вибрав відразу два напрямки розвитку міста: у його плани входило становлення Мельбурна як культурної і фінансової столиці країни. На 2 липня 2007 року зусиллями Со місто збільшилося майже у два рази. У той же час Со займався рекламною кампанією That’s Me! Bourne (кампанія була спрямована на залучення туристів до міста, тепер в Інтернеті створено сайт з детальним гідом міста) і розвитком культури - до кінця 2009 року в Мельбурні відкрито більше ста галерей.

Альберто Руїс-Гальярдон, Мадрид - олімпійські ігри, як головна місія міста

Ставши мером у 2003 році, Гальярдон активно зайнявся реконструкцією і модернізацією міста та підготовкою Мадрида до літніх Олімпійських ігор 2012 року. Плани мера виявилися великими. За перший термін він доручив побудувати підземну, більш безпечну для автомобілістів, частину швидкісної кільцевої автомагістралі M30 у районі річки Мансанарес, створити проект збереження історичних районів і реформувати фінансову систему міста. Тим не менш, мерія міста постаралася компенсувати витрати новими паркувальними автоматами в центрі міста. Коли в конкурсі на проведення літніх Олімпійських ігор 2012 року виграв Лондон, Гальярдон не втратив надії. У 2007 році він був переобраний на другий термін, щоб все-таки підготувати місто до Олімпійських ігор 2016 року. У 2009 році стало відомо - столицею Олімпіади-2016 стане Ріо-де-Жайнеро.